Головний інструмент Зеленського. Як запроваджуються санкції РНБО, за скільки можна відкупитися та з кого їх зняли
Останнім часом санкції РНБО знову на слуху. Вони були введені проти багатьох відомих людей: екс-радника Офісу президента Олексія Арестовича, політологів Костя Бондаренка та Вадима Карасьова, колишнього президента Петра Порошенка.
Власне, за самого Порошенка і було ухвалено закон про санкції, а також розпочато їх застосування проти громадян України. А Володимир Зеленський з 2021 року максимально масштабував цей процес, зробивши запровадження санкцій одним із своїх головних інструментів управління державою. А після початку повномасштабної війни конвеєр цей запрацював із ще більшою силою. Тим більше, що з'явилося універсальне пояснення для введення обмежень: працює на Росію, підриває обороноздатність країни в ході війни тощо.
Санкції проти українських громадян по суті є формою позасудової розправи, коли вузька група осіб (членів РНБО), повністю підконтрольних президенту, виходячи з невідомих громадськості підстав вражає у правах тих, на кого вказує Банкова. Тобто людині блокують усі рахунки, арештовують майно, накладають величезну кількість інших обмежень без жодного рішення суду.
Мотиви можуть бути різні: політичні (покарати опонента чи неугодного журналіста), економічні (бажання відібрати якийсь бізнес, або вимагати з його власника гроші), особисті (особистий конфлікт людини, яка потрапила під санкції з кимось із керівництва України).
Формально є можливість оскаржити санкції через Верховний суд. Але цей процес вкрай тривалий і поки є лише кілька прикладів, коли санкції були оскаржені. Причому в деяких випадках після цього РНБО знову вводила санкції.
Проти "Страни" та головного редактора нашого видання Ігоря Гужви санкції було введено ще у серпні 2021 року. Потім вони були продовжені у серпні 2024 року. У січні 2025-го санкції запровадили проти колишнього заступника головного редактора "Страни" Світлани Крюкової.
Наразі всі ці санкції оскаржуються у Верховному суді.
Тому ми, природно, про тему знаємо на власному прикладі і за майже 4 роки зібрали чимало інформації.
Наводимо найважливіші положення про те, як функціонує механізм запровадження санкцій, скільки коштує під них не потрапити і чи реально з-під них вийти.
1. Статистика
Наразі під санкціями перебувають 1573 громадяни України. Приблизно дві третини з них мають також російське громадянство і давно виїхали з України або не мешкають на підконтрольній Києву території. За останній рік 135 громадян, які мають лише громадянство України, отримали санкції щодо рішення РНБО, а з початку повномасштабної війни таких було 188.
2. Хто формує списки санкцій?
За процедурою санкційні списки, що потрапляють до рук членів РНБО, становлять на основі пропозицій, які можуть подавати чотири суб'єкти: Кабінет міністрів, Нацбанк, відповідальні міністерства та СБУ, яка найчастіше і формує переліки (зокрема, за економічну їх частину відповідав звільнений після скандальної вечірки зі злодіїв у законі глава управління).
Відомство виносить пропозицію на Раду безпеки, члени РНБО голосують, а потім президент публікує указ із санкціями. А оскільки не прописаний детальний механізм, як саме мають виглядати пропозиції і якими доказами супроводжуватися, списки відомства, що подають, вільні складати підґрунтя так, як їм заманеться. Укази теж виглядають неодноманітно: в одних не згадується навіть громадянство підсанкційних осіб, в інших розписано все аж до міста народження, у третіх наводять послужний список, у четвертих номери паспортів.
Ключовою людиною в Офісі президента, яка відповідає за санкції, є Ірина Мудра, заступник голови Офісу президента. Саме вона готує укази президента перед їхньою публікацією. Є ще уповноважений президент з питань санкційної політики Владислав Власюк. Але, за даними джерел "Країни", він грає здебільшого піар-роль, розповідаючи ЗМІ, навіщо потрібні санкції.
3. Які формальні підстави для запровадження санкцій проти українських громадян?
Публічно їх не оголошують. З ними можна ознайомитись лише в рамках судового процесу, якщо санкції заперечують. Найчастіше насправді це виявляються абсолютно порожні обґрунтування.
"Часто підставою для санкцій стає стаття на якому-небудь зливному бачку, яка розміщена спеціально під введення санкцій. Іноді порушується "фактове" кримінальне провадження (будь-який слідчий орган може його відкрити проти будь-якого громадянина України - якихось особливих доказів провини для цього не потрібно). результатом. А буває так, що навіть такі абсолютно формальні обґрунтування до моменту введення санкцій не встигають підготувати, і члени РНБО голосують без них.
4. Які реальні причини запровадження санкцій
Як писалося вище, реальних причин може бути три.
По-перше, політичні. Це санкції проти тих, чия діяльність владі не подобається або вона вважає її для себе політично небезпечною. Це можуть бути як політики, так і журналісти та блогери.
По-друге, економічні. Найбільш поширені приводи - відібрати бізнес, вимагати гроші, перерозподілити потоки (наприклад, санкції проти "контрабандистів" у квітні 2021 року були викликані бажанням тодішнього керівництва СБУ перебудувати під себе ринок контрабанди), позбавити ліцензії на видобуток корисних копалин (введення санкцій).
По-третє, помста та особисті образи будь-кого з керівництва України чи близьких до нього людей.
5. Санкції як спосіб вимагання грошей
Як розповідають опитані "Страною" бізнесмени, які потрапили або не потрапили до станційного списку, багато хто з них неодноразово стикався з шантажем та здирством з боку правоохоронців або їх посередників.
"На мене вийшов представник дуже зрозумілої структури і повідомив, що вони готові розглядати механізм, як вивести мене з-під санкцій, але розмова стартує від 1,5 млн доларів, а гарантія не може досягти 100 відсотків. Я послав їх кудись подалі", - повідомив один із фігурантів списків санкцій, що проходить за категорією "економічний".
Ще один бізнесмен назвав ставку у 3 млн доларів.
"Ми зайшли в переговори, миттям та катанням збили ціну до 2 млн, потім я обламався - гарантій немає жодних. Крім того, виникла підозра, що це провокація, щоб потім проти мене ще й за хабар справу порушити", - розповідає підприємець.
Також у бізнес-колах обговорюють історію одного відомого українського бізнесмена, проти якого запровадили санкції. Він витратив чимало сил, часу та грошей, щоб організувати листи до РНБО та Офіс президента зі структури, яка формально ініціювала проти нього санкції, про те, що додаткове розслідування провину не підтвердило та санкції треба зняти. Санкції справді зняли. Проте тут же запровадили нові – з ініціативи вже іншої структури. А потім прийшли ходаки, запропонувавши вирішити питання за суму вдвічі більшу, ніж уже було витрачено.
Ще більш поширена схема здирств за те, щоб до списку не потрапити. Суми тут варіюються від 50 тисяч доларів для людей небагатих і до мільйонів для бізнесменів. Причому подібним "бізнесом" займаються як люди уповноважені та наближені до Банкової чи до керівництва силових структур, так і просто шахраї, які розводять бізнесменів, яких не планували включати до списку.
Найяскравіший приклад здирництва мав місце навесні 2021 року, коли потоком йшли санкції проти "контрабандистів", злодіїв у законі та інших небідних людей. На тлі всього цього через ЗМІ анонсувалося, що готуються санкції і проти обнальників. Однак у результаті їх так і не запровадили.
"Обнальщков налякали та обілетили. Люди, які вирішували питання, підняли десятки мільйонів доларів", - каже джерело в правоохоронних органах.
6. Проти кого скасували санкції?
За весь час було скасовано санкції лише щодо семи громадян України. Четверо - це вже покійні представники "ДНР/ЛНР" Михайло Толстих (Гіві), Павло Дремов, Федір Задирака та Олексій Мозговий.
З нині живих людей РНБО скасувала санкції проти трьох людей. Це колишній начальник управління боротьби з економічною злочинністю Донецької області В'ячеслав Писаренко, який у 2014 році спростував своє "призначення" в "уряд" сепаратистів, а ось санкції проти нього запроваджувалися щорічно з 2016 року та були скасовані у березні 2019 року.
У той же період було введено та скасовано санкції щодо Анатолія Копилова - колишнього заступника мера Горлівки, якого у 2015 році затримала СБУ за звинуваченням у співпраці з "ДНР", але згодом відпустила.
З 2015 року під санкціями перебував і колишній "міністр вугільної промисловості ДНР" Ігор Івакін, якого Служба безпеки, згідно з повідомленнями у ЗМІ, у 2020 році вивезла з ОРДЛО. А вже 2021 року санкції щодо нього було скасовано.
На яких умовах ці санкції відмінили, невідомо. Але звертає на себе увагу, що всі ці випадки стосуються тих людей, проти яких їх запровадили ще одразу після початку війни на Донбасі. А не проти тих, хто потрапив під них уже за Зеленського.
Ще одна група, яка позбавилася санкцій – ті, проти яких вони були введені, але термін обмежень минув, а знову їх не продовжили.
Таких не так вже й багато порівняно із загальною кількістю - 61 людина. Причому у всіх із них минув термін санкцій у 2024 році. Крім померлих на той час (на зразок Олександра Захарченка) там є, наприклад, і нині живий колишній "міністр ДНР" Олександр Тимофєєв (Ташкент), який нині відбуває в російській колонії за шахрайство, або Максим Савенко, який також був "міністром". 38 громадян, щодо яких спливли санкції, - це члени виборчих комісій анексованого Криму, депутати та керівники держпідприємств, які перейшли на бік РФ. Проти більшості санкцій вводили ще 2018 року і продовжували 2021 року. А ось 2024 року їх не продовжили, хоча деякі інші члени сформованих РФ "виборчих комісій" Криму отримали нові санкції у вересні 2024 року.
Зрештою, окрема група – це так звані контрабандисти, проти яких санкції було запроваджено двома указами навесні 2021 року. У 2024 році їхній термін закінчився, і 16 з них їх не продовжили. Це Юрій Дворак, Олег Богданов, Михайло Грибанов, Сергій Сердюк, Денис Амінєв, Володимир Полусіток, Тигран Мелконян, Олег Доронін, Едуард Кукоба, Олександр Черепинський, Сеяр Куршутов, Оександр Чудаков, Валерій Пересоляк, Олександр Кравченко, Володимир Дідух, Іван Бокало.
7. Чи реально заперечити санкції через суд?
Більшість юристів вважають санкції проти українських громадян незаконними та антиконституційними.
У самому законі про санкції є лише одна формальна підстава для їхнього запровадження проти українців – участь у терористичній діяльності. Але навіть цієї формальності у багатьох випадках не дотримуються, запроваджуючи санкції проти тих, кого в терористичній діяльності ніколи не звинувачували.
Втім, багато юристів вказують на те, що громадян України в принципі не можна відправляти під санкції, оскільки за Конституцією людину можна обмежити лише через суд. І навіть якщо когось підозрюють у терористичній діяльності, то для початку потрібно отримати вирок, що набрав законної сили, а вже потім вживати будь-яких заходів.
Не випадково тому у більшості країн світу санкції вводять лише проти іноземних громадян, яких не може дістати правоохоронна система, а свої громадяни повинні мати право на правосуддя.
Однак, попри все це є лише поодинокі приклади скасування санкцій через суди. За інформацією адвокатів, на сьогоднішній день Верховний суд виніс, за різними даними, 6–8 рішень щодо скасування санкцій.
Так, у лютому 2025 року француз Луї-Мішель Дюрей виграв суд та санкції РНБО, введені проти нього у 2023 році, були визнані незаконними. Він був членом ради директорів "Сетелем банку" (дочірнього підприємства російського Ощадбанку та французької банківської групи BNP). Але позивач довів, що на момент запровадження санкцій вже кілька років не обіймав цю посаду. Однак у реєстрі він досі перебуває під санкціями.
Ще до повномасштабної війни у 2020 році Верховний суд визнав незаконними введені у 2018 році санкції проти однієї з компаній, пов'язаних із російським бізнесменом Олегом Дерипаскою. У тому ж році були визнані незаконними введені в березні 2019 санкції проти компанії, пов'язаної з Дмитром Фірташем (докладніше про це читайте в нашому матеріалі ).
Але, як бачимо, випадків дуже небагато. І в двох останніх прикладах було скасовано санкції, введені за Порошенка.
В основному тактика Верховного суду з початку повномасштабної війни полягає в тому, щоб тягнути із розглядом справ. Не визнавати законними явно незаконні санкції (не говорити на чорне біле), але й не скасовувати їх, щоб не спричинити гнів Зеленського. Тому справи розглядають довго, і багато хто з тих, проти кого вводили санкції на три роки у 2021 році, так і не дочекалися рішення до моменту їх закінчення і тепер подали нові позови щодо вже продовжених санкцій - зокрема так зробила "Страна" та головний редактор нашого видання Ігор Гужва.
Джерела в суддівських колах кажуть, що така тактика судді буде дотримуватися в більшості випадків до закінчення війни.
Що буде потім, залежить насамперед від політичної ситуації (чи Зеленський залишиться при владі) і від ступеня контролю Банкової над судовою системою. Якщо цей контроль зменшиться, а Зеленський втратить владу (або політично ослабне), то можна прогнозувати, що більшість санкцій суди скасують.
І тоді постане питання про компенсацію величезної шкоди, яку ці незаконні санкції завдали громадянам, які під них потрапили. І справедливо було б, щоб компенсації виплачували не за рахунок держбюджету, а ті люди, які санкції вводили.
