Вимога до Росії про перемир'я з 12 травня, яку сьогодні озвучили президент України Володимир Зеленський, французький президент Емманюель Макрон, прем'єр-міністри Британії та Польщі Кір Стармер та Дональд Туск, а також канцлер ФРН Фрідріх Мерц, за своєю формою нагадує "пропозицію, яка робиться для того, щоб від неї відмовилися".
Воно дається у формі фактичного ультиматуму главі Кремля Володимиру Путіну, супроводжується погрозами посилення санкцій та збільшення постачання зброї. Паралельно європейці запускають процедуру створення спецтрибуналу з військових злочинів в Україні, показуючи Путіну, що навіть у разі перемир'я конфронтація з РФ у Європи продовжиться.
Крім того, європейці натякають, що можуть відправити після перемир'я свої війська в Україну, що в Москві називали раніше цілком неприйнятним.
Також із заяв Зеленського та європейців випливає, що перемир'я має бути безумовним. Тобто умови РФ, які вона висувала (припинення постачання зброї та скасування мобілізації в Україні), не виконуватимуться.
Щоправда, ЗМІ пишуть про план із 22 пунктів мирного врегулювання, який, як стверджується, погоджений Україною, Європою та США. І його має показати Путіну спецпредставник американського президента Дональда Трампа Стівен Уіткофф. Але, виходячи з сьогоднішніх заяв у Києві, йдеться про якісь заходи, які будуть вжиті після припинення вогню, коли мають розпочатися мирні переговори. У тому числі Зеленський заявляє, що готовий після припинення вогню на переговори з РФ (Москва ж заявляє, що прямі переговори повинні початися без додаткових умов).
У такій періодичності (спочатку перемир'я, потім переговори), природно, ніхто не може гарантувати, що ці переговори відбудуться і до чогось приведуть, а "22 пункти Уіткоффа" будуть втілені в життя (навіть якщо вони і влаштують Москву). Може повторитися ситуація Мінських угод, за якими було укладено перемир'я, а політичну частину потім поховали.
Загалом, як ми вже писали, Україна і "партія війни" на Заході в особі Макрона і Стармера розраховують на те, що Путін відмовиться від запропонованого перемир'я, після чого Трамп продовжить постачання зброї Україні і запровадить жорсткі санкції проти РФ, що може призвести до повного припинення діалогу США та Росії та різкого посилення. Що, зважаючи на все, і є головною метою сьогоднішнього ультиматуму з перемир'я з 12 травня.
У результаті є два варіанти розвитку подій.
1. Росія від перемир'я відмовляється у тій чи іншій формі. Або прямо, або виставляючи зустрічні умови.
Судячи з коментарів, які йдуть із Москви, це поки що виглядає дуже вірогідним варіантом.
І в такому разі далі все залежить від реакції на цю відмову Заходу.
По-перше, він може не відреагувати жорстко на відмову, обмежившись продовженням поставок зброї в нинішньому асортименті (американська, швидше за все, постачатиметься за гроші) і деяким (але не критичним для РФ) посиленням санкцій. У такому разі ситуація розвиватиметься за інерційним сценарієм - війна продовжиться, але й двері для подальших переговорів між по завершенню конфлікту не закриються. І в майбутньому не виключено нової спроби вийти на домовленості.
По-друге, США можуть запровадити максимально жорсткі санкції на кшталт уже анонсованого законопроекту про 500% вторинних мит проти покупців основних російських експортних товарів. Крім того, Києву можуть поставити "Тауруси" та розморозити дозвіл на удари подібними далекобійними ракетами по РФ.
Це може призвести до повного припинення діалогу США та Росії та різкого посилення їхньої конфронтації. Також не виключено ультиматум у відповідь з боку РФ з вимогою до України і до Заходу виконати російські вимоги, який може бути підкріплений загрозою застосування "Горішника" (не виключено, що з цим і пов'язані чутки про майбутні масовані удари).
За яким із цих двох варіантів розвиватимуться події, залежить насамперед від позиції Трампа - чи готовий він посилювати санкції і тим самим закривати тему переговорів з РФ чи ні. Сам Трамп із цього приводу ще не висловлювався.
2. Згода РФ на перемир'я з 12 травня.
Хоча зараз усі коментарі з Москви говорять про те, що там проти пропозицій, озвучених Зеленським, проте Путін свого слова ще не сказав, а Пєсков заявив, що Кремль обміркує пропозицію про перемир'я.
Безумовно, багато залежатиме від того, що прописано у 22 пунктах, які Уіткофф, за чутками, має показати Путіну.
Також згода Кремля ймовірна, якщо окрім цих 22 пунктів є вже конкретні домовленості Москви з Трампом, які будуть реалізовані США без погодження з Києвом та Європою. Наприклад, за визнанням Криму російським чи скасування санкцій.
Але навіть якщо жодних "секретних протоколів" у Кремля з Трампом немає, Путін може піти на припинення вогню, незважаючи на ультимативну форму цієї пропозиції, якщо він вважатиме, що на даному етапі завершити війну по лінії фронту з фіксацією завоювання 20% території України для нього та РФ вигідно та необхідно.
Детально аргументи за зупинку війни для Москви ми наводили у нашому матеріалі.
Як ми вже писали, зрештою відповідь Путіна залежатиме від його відповіді на три запитання.
Перший – наскільки для Путіна окреслені ним публічно умови завершення війни (включаючи передачу всіх чотирьох областей, обмеження чисельності ЗСУ тощо) є принципово важливими, а не просто стартовою позицією для переговорів.
Другий – чи бачить Путін можливість досягнення цих цілей військовим шляхом без надусилля у вигляді мобілізації, використання ядерної зброї, повного переведення економіки на військові рейки, різкого затягування поясів населенню (щоб продовжувати воювати незалежно від рівня цін на нафту та ступеня санкційного тиску).
Третій – якщо не бачить, чи готовий Путін на такі надзусилля.
Якщо відповідь "так", то на компроміси Кремль навряд чи йтиме. І тут уже все питання в тому, наскільки його оцінка можливостей РФ виявиться вірною, а не такою, як і в лютому 2022 року.
Якщо відповідь "ні", то Путін війну закінчити по лінії фронту найближчим часом буде готовий. Тим більше, що навіть просте заморожування війни по лінії фронту без будь-яких додаткових умов для Росії формально вважатиметься військовою перемогою - територію сусідньої держави захопили (включаючи сухопутний коридор до Криму), а свою (після майже повної ліквідації Курського плацдарму ЗСУ) не втратили.
