В Україні спостерігається нове загострення довкола мовної теми.
Причиною стали запропоновані урядом Юлії Свириденко зміни до українського перекладу Європейської хартії регіональних мов чи мов національних меншин, щоб виключити звідти російську мову. Проте потім процес розгляду законопроекту різко пригальмував з ініціативи самого Кабміну.
Хартія - це документ Ради Європи, спрямований на збереження та розвиток т.зв. регіональних мов або мов нацменшин, які традиційно використовуються в межах "певної території" громадянами, чия загальна чисельність менша від решти населення країни.
Кабмін 13 жовтня вніс проект із законодавчими новелами, проте через деякий час його прибрали з порядку денного роботи Верховної Ради.
Це рішення викликало обурення серед прихильників повного витіснення російської мови з України.
Справа в тому, що зараз, згідно з українським законодавством, положення хартії застосовуються до 13 мов, серед яких – і російська. І на цей документ РЄ часто посилалися захисники прав російськомовних за розпочатої ще за президента Петра Порошенка посиленої українізації. Втім, це ігнорувалося - як і посилання на статтю 10 Конституції.
Проте згадка російської мови у хартії була суттєвим подразником для лобістів тотальної українізації, прибрати яку вони давно хотіли.
Вирішено це було зробити під приводом, що нібито неправильно перекладено назву хартії українською мовою. Замість назви "Європейська хартія регіональних мов або меншин" пропонується інше: "Європейська хартія регіональних або міноритарних мов". Плюс змінюється список мов, охоплених хартією. Російську звідти прибрали. Вносяться зміни і до законів, де згадується нинішня назва хартії.
Активним лобістом урядового законопроекту став парламентський комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики, який очолює народний депутат Микита Потураєва ("Слуга народу").
Він також повідомив, що під тиском деяких функціонерів Ради Європи віце-прем'єр з питань інтеграції Тарас Качка та голова держслужби з етнополітики та свободи совісті (ДСУЕС) Віктор Єленський попросили керівництво Ради прибрати кабмінівський законопроект з порядку денного.
"У Москви знайшлися несподівані союзники - у Брюсселі і Страсбурзі. Вдаючись до прямого шантажу українських чиновників - мовляв, "скорочення" переліку захищених мов заблокує переговори про членство України в ЄС - якісь майже анонімні "експерти" і бюрократи з євроструктур вже вдруге витягнуть". "за буквою", і "за духом")", - коментував те, що відбувається Потураєв на своїй сторінці у Facebook.
Причому він визнав, що це відбувається вже вдруге. Попередню редакцію законопроекту, підготовлену урядом прем'єра Дениса Шмигаля, також не почали розглядати у Раді.
На це також наклалася інформація у ЗМІ про те, що в плані мирного врегулювання, що готується європейцями та українською владою, містяться норми, які можна трактувати як згоду Києва на розширення прав російської мови та скасування законів про заборону УПЦ.
Сам Зеленський, щоправда, цього не підтвердив, заявивши, що цей план взагалі не бачив. Та й його оприлюднення, яке мало відбутися ще наприкінці жовтня, поки що затягується.
Проте прихильники тотальної українізації вже б'ють на сполох. Тим більше, серед них уже давно ходять розмови, що українська влада готова погодитися на повернення прав російської мови та УПЦ як умови мирного врегулювання, а тому потрібно радикально прискорити впровадження українізаторських законів, щоб встигнути "застовбити" ситуацію до початку переговорів (докладно про це ми писали тут ).
Буквально сьогодні вийшла спільна заява низки організацій, яка просуває українізаторську повістку, в якій влада звинувачується у спробі провести зміни в законодавстві про мови нацменшин, які, на думку авторів заяви, розширюють права російської мови у сфері послуг та за офіційного використання на рівні місцевої влади.
Втім, поки що зовсім незрозуміло, чи дійсно у Банкової є готовність повернути назад українізацію в рамках мирних домовленостей.
Частина опитаних нами депутатів від "Слуги народу" налаштована з цього приводу скептично, вважаючи, що Зеленський не зважиться на такий крок, а нинішні рухи у плані зупинення зміни Хартії та внесення "мовних" пунктів у "мирний план" ініціатива не Зеленського, а окремих європейських діячів, до думки.
Водночас, джерело в політичних колах, близьке до Офісу президента, припускає, що Київ може, за певних умов, погодитися на зміни в мовній та релігійній політиці як одну з умов завершення війни.
"Для Зеленського головну роль за умовами завершення війни відіграють три моменти. Перший - гарантії збереження власної влади. Друге - повоєнні гарантії безпеки України. Третє - питання територій, оскільки на Банковій побоюються, що надто великі територіальні поступки за підсумками війни можуть стати великою внутрішньополітичною проблемою для Зеленського. Всі інші пункти. Принциповим питанням будуть домовленості, то з мови та церкви українська влада може піти на поступки. Інше питання, що поки що бази для взагалі будь-яких домовленостей щодо завершення війни не проглядається.
Докладніше про мовну ситуацію читайте у статті "Країни".
Переклад - питання політичне
Як уже було сказано, в пояснювальній записці до законопроекту № 14120 стверджується, що переклад Хартії, що діє, нібито некоректний, оскільки був зроблений не з мови оригіналу - англійської або французької, а з російської. Досить плутано пояснюється, що у базовому тексті слово "minority" (англ.) або "minoritaries" (фр.) не має значення "національні меншини". Цей термін де вказує на "кількісна меншість", він використовується для позначення меншої кількості людей, які говорять тією чи іншою мовою, а не "для позначення етнічної одиниці".
"Тобто йдеться не про права певної національної меншини, а про мову, носієм якої є та чи інша група населення", - йдеться у документі.
При цьому в українському перекладі хартії ніде не використовується словосполучення "національна меншість", а одне зі значень minority в англійській - це справді якась група, яка відрізняється від основного населення, наприклад, за етнічною, релігійною чи мовною ознаками. Більше того, у pdf-версії українського варіанта хартії, який можна знайти на сайті РЄ, сказано, що переклад 1992 року здійснено з англійської О.М. Вишневським (він взагалі перекладав на той час багато документів) та завірений тодішнім начальником юридичного управління МЗС Олександром Чалим.
А от де згадується нацменшина, то це в законі про ратифікацію хартії від 2003 року. Саме в ньому міститься список мов, до яких застосовуються положення документа РЄ.
Можливо, уточнююче «національні» додали, щоб уникнути непорозумінь, оскільки просто «меншості» часто використовують як скорочення від «секс-меншості». Але, за текстом, зрозуміло, що йдеться саме про національні меншини.
Ініціатори вилучення російської мови з тексту ратифікації Хартії Україною наводять такий аргумент для цього: "закон України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" зосереджений мовами національних меншин замість захисту тих мов, які дійсно потребують цього, з урахуванням положення кожної з них. спрямованих на підрив статусу української мови як державної”.
На думку ініціаторів законопроекту, загрожує українській російська мова, "обсяг використання" якої "за багатьма показниками дорівнює або перевищує обсяги використання державної мови, що може призвести до витіснення української мови на периферію її функцій".
До оновленого переліку мов під охороною Хартії, згідно із законопроектом, мали увійти білоруська, болгарська, гагаузька, кримськотатарська, новогрецька, німецька, польська, румунська, словацька, угорська, чеська та іврит. Від себе "гуманітарний" комітет Ради запропонував додати також ідиш, а також румуйську та урумську мови, поширені серед греків Приазов'я.
Вятрович обурюється
Як уже було сказано вище, народний депутат Потураєв звинуватив деяких функціонерів РЄ у тиску на український уряд, через який він був змушений просити зняти власний законопроект. Один із головних парламентських лобістів українізації - народний депутат Володимир В'ятрович ("Євросолідарність") закликав керівництво парламенту все одно розглянути проект.
"Верховна Рада та уряд повинні проявити суб'єктність і самоповагу, а не піддаватися тиску анонімних лобістів російських інтересів. Інакше ця влада сама мимоволі перетворюється на російських лобістів. Ми повинні нарешті покінчити з ганебною спадщиною Табачника і Ківалова-Колесніченка і прийняти цей законопроект", - повідомила прес-служба. ("Євросолідарність").
Серед прихильників українізації також звучать оцінки, що, можливо, справа не в якихось "європейських експертах", що натиснули на Київ, а у самій владі, яка з власної волі відмовилася вже вдруге від розгляду законопроекту.
Тим більше, що паралельно з'явилася інформація про підготовку спільного плану ЄС та України щодо припинення вогню, в якому, згідно, наприклад, інсайду "Радіо Свобода" є пункт, що Київ та Москва "підсилюють порозуміння та повагу до різноманітності мов, культур та релігій". Щоправда, офіційно цей документ поки що так і не оприлюднений, хоча це очікувалося ще наприкінці жовтня.
Однак, чи справді є у влади готовність коригувати мовну політику?
У політичних та експертних колах є різні відповіді на це питання.
Частина опитаних "Країною" депутатів від "Слуги народу" дуже сумніваються, що влада має намір йти на серйозні поступки.
"Пости про "мовну зраду", які йдуть зараз з боку кіл, близьких до Порошенка, це більше для внутрішнього піару та мобілізації свого виборця. Справді, в Європі є думка, що потрібно якісь права російській мові повернути і дати УПЦ спокій. Банкова повністю цю думку ігнорувати не може. ЄС поставити повернення прав російській мові умовою продовжуємо фінансової допомоги та руху України до Євросоюзу. Але я дуже сильно сумніваюся, що на таке європейці підуть. як уже не раз бувало", - каже джерело у фракції президентської політсили.
Також він звертає увагу на те, що основним лобістом виключення російської з Хартії виступає нардеп від "Слуги народу" Микита Потураєв.
У той же час інший депутат від СН каже, що позиція Потураєва далеко не всіма у владі підтримується. А сам він перебуває "під впливом" ще одного члена "гуманітарного" комітету народного депутата Миколи Княжицького із "Євросолідарності".
Як вважає нардеп, проект про виключення російської мови з Хартії лобі українізації намагається поставити Зеленського на розтяжку.
"Цей законопроект, і метушня навколо нього, і супроводжуючий її виття - чергова спроба пропорошенківських кадрів ускладнити життя президенту. Зеленському доведеться вести переговори з РФ, на яких, очевидно, зайде мова і про становище російської мови, і в цьому контексті можуть згадати і конкретно цей законопроект. Приймемо, а потім Зеленський почне переговори – "ні кроку назад", а то "зрада". Це безпрограшний варіант для них (групи впливу Порошенка ).
Ще одне джерело, близьке до Банкової, вважає, що для Зеленського питання мови не є принциповими.
"Для Зеленського головну роль за умовами завершення війни відіграють три моменти. Перший - гарантії збереження власної влади. Друге - повоєнні гарантії безпеки України. Третє - питання територій, оскільки на Банковій побоюються, що надто великі територіальні поступки за підсумками війни можуть стати великою внутрішньополітичною проблемою для Зеленського. Всі інші пункти. Принциповим питанням будуть домовленості, то з мови та церкви українська влада може піти на поступки. Інше питання, що поки що бази для взагалі будь-яких домовленостей щодо завершення війни не проглядається.
Експерти вважають, що питання з мови, у тій чи іншій формі, будуть присутні у переговорах щодо завершення війни, коли вони поновляться.
"Суперечки в суспільстві йдуть навколо територій, що вимагає Росія, але ніхто не звертає увагу на вимогу т.зв. денацифікації, під якою в Москві розуміють і повернення прав російської мови. В умовах, коли в України більше року немає виразних успіхів на фронті, не варто сумніватися, що, як переговори, ставитиме питання ребром".
"В'ятрович, як вся група Порошенка, намагаються простимулювати свій електорат. Це така собі протомобілізація. Але компроміс між Україною та Росією буде, ймовірно, вписаний у якийсь договір і, якщо законодавство суперечитиме конкретним пунктам угоди, його змінюватимуть. І щоб зараз не приймалося, буде корекція", - додав коректив.
Ймовірно, саме такого розвитку подій і побоюються прихильники повного витіснення російської. Тим більше, що останнім часом з'явилися опитування, що показують, що політика тотальної українізації дає на практиці сильні збої. І навіть молодь, незважаючи на всі примусові заходи, не поспішає переходити українською мовою.
Так, за даними дослідження Держслужби якості освіти України, у школах Києва помітно знизився рівень використання української мови на змінах та навіть уроках як учнями, так і вчителями. Спілкуються російською 24% вчителів під час уроків і 40% на перервах. Серед київських учнів цей відсоток ще вищий: 66% на уроках та 82% на змінах спілкуються російською мовою. Загалом по Україні ці цифри також значні: на уроках російською говорять 40% учнів, на перервах – 52%. Лише 18% столичних школярів наголосили, що розмовляють виключно українською мовою.
"Молоде покоління використовує російську мову навіть частіше, ніж їхні батьки", - констатував заступник керівника секретаріату уповноваженого із захисту державної мови Сергій Сиротенко.
Все це ставить під велике питання основну тезу прихильників українізації, про те, що сам народ відкидає російську мову і не хоче нею говорити.
