Вчорашня заява президента США Дональда Трампа про передислокацію ядерних підводних човнів ближче до Росії, що вона не означала б насправді, дала новий імпульс обговоренню теми про наближення третьої світової війни.
Тим більше, що прогнози про неї і так уже йдуть останніми тижнями суцільним потоком з боку військових НАТО, західних експертів та політиків, які пророкують збройне зіткнення країн Заходу з Росією та Китаєм. Або як мінімум напад Росії на Європу - наприклад, на країни Балтії. Аналогічні заяви регулярно роблять і офіційні українські особи.
З останніх прогнозів на цю тему – заява прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска з посиланням на британську розвідку Мі-6 та командування силами НАТО в Європі про те, що РФ готова напасти на країни ЄС до 2027 року. А вчора начальник французького Генштабу спрогнозував готовність Росії до війни з європейцями до 2030 року.
Також великий резонанс викликала заява генсека НАТО Марка Рютте про те, що Китай збирається атакувати Тайвань і для відволікання від його підтримки сил Альянсу Росія нападе на Європу (потім цю думку почали просувати й інші діячі).
Також дуже популярна теорія про те, що затягування війни в Україні вигідно європейцям, оскільки інакше РФ обов'язково на ЄС нападе, як тільки у неї розв'яжуться руки.
Ми вже описували крайню сумнівність цієї теорії.
Один із основних аргументів на її користь – "ніхто не очікував нападу РФ на Україну, але Путін напав, а тому і його атака на Європу можлива". Проте між вторгненням в Україну та гіпотетичним вторгненням до Європи є принципова різниця. Напередодні 24 лютого 2022 року Кремль не розумів своїх реальних можливостей і напав на Україну, впевнений у швидкій перемозі. Цей розрахунок виявився помилковим. І велике питання, чи почав би Путін вторгнення, знай, як усе обернеться.
Нині уявлення про свій військовий потенціал у Кремля цілком чітке. І цей потенціал дозволяють армії РФ лише повільно просуватися в Україні, яка набагато менша за чисельністю населення, слабша економічно і значно поступається Росії в ракетній та авіаційній компоненті. За таких вступних мріяти про війну з НАТО навряд чи можливо.
Війна з Альянсом при використанні звичайної зброї рано чи пізно закінчилася б неминучим розгромом Росії внаслідок непорівнянності потенціалів: людської, економічної та військової. Навіть якщо РФ витримає перший удар і війна затягнеться, перетворившись на протистояння на виснаження на зразок нинішньої війни в Україні, це буде програшна стратегія для Росії, оскільки вона вичерпається швидше за противника.
Аргумент, що США та багато країн НАТО побояться вступати у війну, якщо Росія нападе, наприклад, на Прибалтику, ні на чому не ґрунтується. Навіть Трамп ніколи не ставив під сумнів зобов'язання НАТО щодо захисту своїх членів. До того ж у цій війні Америка та її союзники відразу матимуть явну перевагу.
Також сумнівним є й аргумент, що жителі Заходу не хочуть воювати, а тому не вчинять росіянам спротиву. Населення країн НАТО становить майже мільярд людей. Якщо лише 2-3% їх візьмуть у руки зброю, це перевищить весь мобілізаційний ресурс РФ.
Вести "на рівних" війну з НАТО Росія може лише використовуючи ядерну зброю (що, до речі, російська влада прямо визнає ). Але це означатиме гарантоване взаємне знищення. Тобто знищення і самої Росії.
Тому для РФ немає жодних добрих сценаріїв у разі нападу на країни НАТО (поки що Альянс існує у своєму нинішньому складі). І це, на відміну від ситуації напередодні 24 лютого 2022 року, цілком очевидно.
Тому поширена точка зору, що розмови про напад Росії на Європу, що готується, мають лише піарні та інформаційно-політичні цілі:
- спонукати західні суспільства більше витрачати військові мети;
- додатково аргументувати необхідність продовження (та розширення) підтримки України;
- намагатися зберегти та зміцнити єдність НАТО та не допустити виходу з Альянсу США.
У той же час не можна не визнати, що сама по собі інтенсивність розмов про майбутню війну, а також посилення геополітичних протиріч у світі (передусім між США і Китаєм) створює вкрай напружену і тривожну атмосферу, в якій мимоволі багато хто вже починає вірити в прогнози про третю світову.
Однак у відповідь на ці прогнози можна поставити лише одне питання – чому третя світова не трапилася незабаром після Другої світової? Точніше – чому до третьої світової не переросла "холодна війна" між радянським та західним блоками? Хоча протиріччя тоді між ними були значно сильнішими, ніж зараз між США та Китаєм, або між Росією та НАТО.
Бо тоді йшлося не про поділ ринків, не про відсотки зростання ВВП та бюджетні дефіцити. Йшлося про жорстоке ідеологічне протистояння двох систем, перемога однієї з яких означала б повне знищення другої.
Чому за таких умов сторони не перейшли до бойових дій між собою? Відповідь гранично очевидна: ядерна зброя. Величезні арсенали навіть СРСР гарантували взаємне знищення під час повномасштабної війни.
Чи діє цей обмежувач і досі? Так. І приклад війни в Україні це дуже чітко показує. Російська ядерна зброя єдина, що зупиняє НАТО від прямого вступу у війну з Росією на боці України.
До речі, це обнулює і заяви, що часто звучать з Москви, про "підготовку нападу НАТО на РФ". Якби Альянс хотів напасти на Росію, він би зробив це незабаром після початку російського вторгнення в Україну.
Поки майже вся російська армія знаходиться на українському фронті, НАТО може голими руками брати Калінінград, Санкт-Петербург та Мурманськ. Але Альянс цього робить і причина очевидна – ядерний арсенал Росії.
Тим більше, що зараз, у разі прямого зіткнення НАТО з РФ, ймовірність застосування ядерної зброї набагато вище, ніж була під час холодної війни. Якби тоді НАТО і країни радянського блоку вступили у війну між собою, то, теоретично, існувала можливість, що вони не почали б вдаватися до ядерної зброї, сподіваючись здобути перемогу зброєю звичайною. Бо за ним вони мали плюс-мінус паритет.
Зараз же потенціали РФ і Альянсу у звичайних озброєннях неспівставні (на користь НАТО), а тому й велика ймовірність того, що Москва, у разі подібної війни, одразу застосує ядерну зброю.
Таким чином, питання про те, чи можлива третя світова війна (або війна Росії з Європою) слід переформулювати таким чином: що має статися, щоб страх взаємного ядерного знищення перестав працювати?
Теоретично можна уявити кілька таких ситуацій.
Перше - імператор однієї з ядерних держав повністю збожеволіє і вирішить відійти в інший світ під заграву ядерного апокаліпсису.
Друге – будуть знайдені якісь військово-технічні можливості нейтралізувати ядерний арсенал супротивника, щоб він не зміг завдати удару.
Третє – США вийдуть з НАТО, а Європа розпадеться на групи ворогуючих держав, чим може скористатися Росія для атаки на одну з груп, яка ядерною зброєю не має або чий атомний арсенал набагато менший за російський (Франція та Британія).
Але всі ці ситуації, очевидно, лише теоретичні припущення. У тому числі немає жодних ознак того, що з НАТО виходитимуть США. Вся риторика Трампа зводиться до того, щоб європейці платили американцям за "послуги" з гарантій безпеки, а не до того, що Америка має піти з Альянсу.
Навпаки, зараз швидше спостерігається зворотний процес – Штати дедалі сильніше прив'язують до себе Європу. У тому числі і за рахунок жахливих прогнозів про наближення третьої світової.
Наразі існує лише один сценарій, за якого третя світова є можливою – це переростання до неї війни в Україні. Повномасштабна війна в Україні, в якій бере участь найбільша ядерна держава, є ключовою відмінністю нинішньої ситуації від тієї, що була за часів Холодної війни.
Тоді ядерні держави також брали участь у війнах. США воювали в Кореї та у В'єтнамі, СРСР - в Афганістані, Франція - в Алжирі та В'єтнамі, британці билися з Аргентиною за Фолклендські острови, у Китаю (за часів, коли він уже мав ядерну зброю) була короткострокова війна з В'єтнамом.
Однак жоден із цих конфліктів і близько не мав у ті часи для жодної з ядерних держав такого величезного масштабу за залученням і можливими наслідками, який для Росії має війна в Україні. Ставки в ній для Путіна настільки високі, що якщо він побачить загрозу поразки, застосування ядерної зброї виключати не можна.
Крім того, до війни все глибше залучаються країни НАТО, прагнучи намацати ті важелі, якими вони можуть розгорнути перебіг подій на користь України. І в цих пошуках вони можуть перетнути лінію, за якою піде військова відповідь Росії, яка, як писалося вище, з високою ймовірністю може бути ядерною.
Що саме стане такою "червоною лінією" для Кремля – варіантів чимало. Наприклад, блокада балтійських портів РФ країнами НАТО. Або удари західними далекобійними ракетами по Москві. Або навіть вторинні санкції проти російських нафти та газу, якими зараз загрожує Трамп, за умови, якщо вони справді завдадуть дуже сильної шкоди економіці Росії та її здатності продовжувати війну.
Однак варто відзначити, що досі і НАТО, і Росія, незважаючи на всі загрозливі заяви, намагалися не переходити межу, за якою починається пряме зіткнення. Але що довше йде війна в Україні, то складніше цю грань витримувати. І заяви Трампа про пересування атомних підводних човнів - характерний показник цього. Звичайно, можна їх сприймати лише як загрозливу риторику.
Однак це показує, що президент США готовий принаймні на словах грати на підвищення "ядерних ставок". Так само як це робить і Кремль. І така гра може призвести світ до повторення Карибської кризи 1962 року, коли США та СРСР опинилися на межі ядерної війни.
Разом – війна в Україні – це головний і, по суті, єдиний на даний момент "портал", через який людство може увійти до третьої світової з ядерним апокаліпсисом. Навіть можлива атака Китаю на Тайвань навряд чи стане такою – важко уявити, що НАТО готове воювати з КНР (який має третій за величиною ядерний арсенал на планеті) за цей острів.
Потенційну загрозу для людства несе війна між Індією та Пакистаном, якщо вона переросте на ядерну. Також є великий конфліктний потенціал на Близькому Сході, де є своя ядерна держава – Ізраїль, і де перетинаються інтереси провідних країн світу. Однак пряме і повномасштабне залучення останніх у ці гіпотетичні війни також малоймовірне через віддаленість від своїх кордонів.
Тому, повторимося, по-справжньому небезпечний "портал" у третю світову один – війна в Україні. І його потрібно якнайшвидше закрити. Геополітичні протиріччя від цього, звісно, нікуди не подінуться. Але виявлятимуться вони також як і за часів холодної війни – через гібридні та торговельні війни, через інформаційно-політичне протистояння. Але без скочування у третю світову війну.
