Трамп не схотів воювати. Що означає припинення вогню на Близькому Сході для світу та України?
Сьогодні вночі президент США Дональд Трамп оголосив про те, що домовився з Іраном та Ізраїлем про перемир'я. Обидві сторони вже це підтвердили офіційно. Щоправда, майже одразу Ізраїль заявив про новий запуск іранських ракет, але Тегеран це спростував.
Перемир'я справді ще може зірватися будь-якої миті. Але саме те, що Трамп його ініціював, говорить уже багато про що.
Розберемо причини такого рішення та його наслідки.
Формально Трамп та Ізраїль виконали вимогу Тегерана, яку той виставляв з самого початку війни: повернення до переговорів про ядерну угоду тільки після припинення вогню.
Однак США і Біньямін Нетаньяху заявляють, що підсумок кампанії для них таки переможний, тому що вони знищили ядерну програму Ірану і завдали істотної шкоди його ракетній програмі та ВПК.
Наскільки велика шкода і чи справді Іран втратив можливість виробляти ядерну зброю (якщо він взагалі таку можливість мав) – головна загадка підсумків нинішньої війни, від якої залежить і висновок, хто опинився у виграші.
Звичайно, в цій історії ще рано ставити крапку, навіть якщо перемир'я будуть дотримуватися. в таких умовах велике питання, як зробить Ізраїль, якщо побачить, що переговори затягуються, а Тегеран зміцнює свої сили.
Тому ключовий момент – чи вдасться сторонам домовитися про угоду.
Однак один висновок з оголошеного перемир'я і з того, як його зробив Трамп, фактично зрівнявши у своїх оцінках американського союзника Ізраїль та Іран, якому він ще напередодні загрожував поваленням влади, вже можна зробити: президент США не хоче вплутуватися у війну.
За даними ЗМІ, він спочатку був проти удару Ізраїлю по Ірану, сподіваючись на переговори. регулярні удари по Ізраїлю. Таким чином, ізраїльтяни втягувалися в виснажливу війну без зрозумілої стратегії перемоги, але з великими ризиками виснажитися раніше, ніж Іран - особливо якби почали активно допомагати Китай і Пакистан.
У такій ситуації перед Трампом стояв вибір із двох варіантів: вступати у війну всією силою американської армії, причому знову ж таки, без гарантій швидкої перемоги, або вести справу до завершення війни.
На перший шлях його активно штовхала група "неоконсерваторів" на кшталт сенатора Ліндсі Грема, які у війні Ізраїлю та Ірану побачили унікальний шанс звернути Трампа у свою віру, спонукавши знову використовувати американські війська по всьому світу і взагалі жорстко тиснути на всіх ворогів – чи то Китай, Росія, Північна Корея чи Іран.
За другий шлях виступала значна частина оточення Трампа, яка була проти втягування Америки в нові конфлікти на тлі величезної кількості економічних та внутрішньополітичних проблем у США, які війна різко посилить.
У результаті Трамп обрав останній шлях, хоча, щоб мати можливість оголосити про свою перемогу, завдав перед цим удару по іранським ядерним об'єктам і заявив про їхнє знищення.
І вже ввечері в понеділок, незважаючи на обстріл іранцями американських військових баз, який, проте, мав відверто демонстраційно-імітаційний характер, вступив у переговори з Іраном та домовився про завершення бойових дій.
Вибір Трампом шляху до деескалації показує, що він все ж таки не змінив своєї початкової стратегії і, як і раніше, вважає, що Америка не повинна втягуватися у війни, які її можуть добити економічно та геополітично.
Оголошене перемир'я (якщо воно утримається) - позитивна новина для всього світу, оскільки повноцінне втягування США у війну проти Ірану за будь-якого її результату могло б призвести до дуже важких наслідків аж до загрози ядерного конфлікту, особливо з урахуванням натяків Дмитра Медведєва на можливість передачі Ірану окремими боєголовками.
Інше питання, що гра ще далеко не завершена і перемир'я може зірватися будь-якої миті, як і переговори про угоду.
Щодо впливу на Україну, то перемир'я дозволить Трампу знову зосередитися на темі завершення війни. Хоча, безумовно, ситуації між Ізраїлем та Іраном та між Росією та Україною дуже відрізняються.
У війні на Близькому Сході США мали величезні важелі впливу на ту країну, яка володіла ініціативою, тобто на Ізраїль. Та й на Іран у Вашингтона були прямі важелі силового впливу у вигляді загрози бомбардувань.
У війні в Україні у США є сильні важелі впливу на Київ, які він уже використав, щоб переконати українську владу погодитися на припинення вогню по лінії фронту. Але, по-перше, це не гарантує результату. По-друге, якщо санкції дійсно вплинуть на РФ, то Кремль може піти на загрозу застосування ядерної зброї. країни, яке військово-політичне керівництво України не вважає для себе безнадійним.
Однак відмова Трампа втягуватися в конфлікт з Іраном залишає шанс на те, що він все ж таки зможе підвести ситуацію з війною в Україні до якихось компромісів, які дозволять завершити бойові дії.
Окреме питання – чи гратиме Росія будь-яку значиму роль у переговорах про угоду з Іраном.
У чисто військовому плані ірано-ізраїльська війна, хай навіть і швидкоплинна, вже завдала шкоди Україні, оскільки зараз основні зусилля США будуть спрямовані на заповнення запасів ракет для ППО Ізраїлю і загалом на зміцнення протиповітряної оборони своїх військ і союзників на Близькому Сході.
